Отзывы об Театры в Киев

Киевский государственный академический театр кукол — самый старый театр кукол Украины, основан 27 октября 1927 года при Киевском театре для детей им. И.Франка (теперешний Театр юного зрителя на Липках) по инициативе народного артиста Украины А. И. Соломарского и И. С. Деевой. Первый театральный сезон был открыт двумя спектаклями — «Древний петрушка» — традиционная народная кукольная комедия в литературной обработке М. Козловского и «Музыканты» по Л. Глибову в инсценизации П. Щербатинского. Первыми в истории театра актёрами были Ф. Андриевская, М. Козловский, О. Михайлов, И. Зализняк, А. Вишневская, Т. Васнецова, Г. Сорока, Я. Жовинский. 30 октября 2002 года Решением Коллегии Министерства культуры и искусств Украины за весомый вклад в развитие украинского театрального искусства Киевскому государственному театру кукол присвоен статус академического театра.

Ты помнишь, как всё начиналось… Однажды давно-давно, в далеком 1991 году, высокий мужчина с фактурным лицом создал уникальный театр. Импровизации. Произошло это случайно (а случай, как известно – второе имя Бога): долгие поиски истины всё никак не приводили Анатолия туда, куда ему было нужно. Однажды он пришёл совсем не подготовленный к занятию. В порыве, расстелил на полу огромный квадратный кусок черного бархата (это мог быть и белый круг и коричневый ромб – но под рукой оказался именно чёрный квадрат) и на немые вопросы актеров ответил: «Играйте, что хотите. Главное, чтобы это было интересно!». Так появился «Чёрный Квадрат» - единственный в Украине театр-студия импровизации, работающий по творческому принципу "живой" актёрской игры.

В самом центре исторической части Киева, в двух шагах от Крещатика, недалеко от Золотых ворот, на углу двух старинных улиц - Пушкинской и Богдана Хмельницкого - стоит здание, хорошо известное киевлянам и гостям столицы Украины как Театр имени Леси Украинки (Русская драма).

Серед інших театрів України Київський державний академічний театр драми і комедії посідає особливе місце. Театр, що виник на хвилі демократичних змін у суспільстві наприкінці 70-х років XX століття, сьогодні є широко відомим і популярним у глядачів, авторитетним серед фахівців. Перший збір трупи театру відбувся 7 вересня 1978 року, а перша прем'єра – 21 квітня 1979 року у приміщенні Республіканського театру ляльок по вул. Ш.Руставелі, 13 ("Высшая точка – любовь" Р.Фєдєньова). Багато років театр не мав власного приміщення. Вистави гралися у всіх театрах Києва і майже у всіх палацах культури міста, у тому числі у Палаці "Україна" та Жовтневому палаці. У травні 1982р. міська влада передала молодому театрові будівлю кінотеатру "Космос" на лівобережному масиві. В цій будівлі силами колективу був влаштований "Театр у фойє" – перша мала сцена у тогочасному Києві та, можливо, і на Україні. Перебудоване приміщення стало першим театром на київському лівобережжі, а також першим театром у Києві за повоєнні роки. 21 грудня 1990р. виставою "Я завжди твоя наречена" за О.Іоселіані відбулося офіційне відкриття приміщення театру на лівому березі. Театр працює двома мовами. Вистава "Брехня" за п'єсою В.Винниченка (1992р., реж.О.Балабан) стала першою українською виставою у російськомовному театрі. Новаторський підхід до сценічної інтерпретації української класики сприяв руйнації стереотипів, що склалися у сприйнятті традиційної української драматургії. "Чарівниця" за "Безталанною" І.Карпенка-Карого, (реж.Д.Богомазов), "Олеся" за М.Кропивницьким (реж. Д.Лазорко), "Нехай одразу двох не любить…" за "Ой, не ходи, Грицю…" М.Старицького (реж. М.Яремків) - яскраві сучасні театральні версії найвідоміших українських класичних п'єс.

Варто піднятися від Хрещатика старовинною вулицею Городецького, і ви потрапите в одну з найзатишніших частин Києва – на площу ім. Івана Франка, в центрі якої легко підноситься в небо блакитно-біла будівля. Пам'ятка архітектури, що налічує понад 100 років, створена видатними зодчими І. Шлейфером та Л. Гінзбургом. Відкриття першого сезону театру “Соловцов” (таку назву дістала споруда від імені антрепринера, режисера і актора М.М. Соловцова) відбулося 11 жовтня 1898 року. І з цього часу дух істинної творчості не залишає його. Неможливо навіть перелічити митців, що “намолили” цей храм мистецтва, кожне ім¢я – театральна легенда. Подібними легендами овіяна й історія Національного академічного драматичного театру ім. Іван Франка, який з 1926 року оселився за цією адресою. Непростими, проте сповненими мистецьких шукань були роки становлення колективу, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Петрович Юра, який керував ним з 1920 по 1964 рр. Завдяки його енергії рок за роком створювалась Академія сценічного мистецтва. Відточували майстерність режисери: Василь Василько, Борис Глаголін, Кость Кошевський, Бенедикт Норд, Мар’ян Крушельницький, Юхим Брилль, Борис Балабан, Дмитро Алексідзе, Володимир Оглоблін. Тут творили сценографи: Анатолій Петрицький, Матвій Драк, Вадим Меллер, Борис Ердман, Моріс Уманський, Данило Лідер. Зараз головним художником театру є учень Лідера, Андрій Александрович-Дочевський. Зі сцени звучала музика Михайла Вериківського, Платона Майбороди, Ігоря Поклада. Сьогодні ми співпрацюємо із Сергієм Бідусенком, Юрієм Шевченком, Володимиром Бистряковим. Українська мистецька еліта: драматурги, сценографи, режисери, вважали й вважають за честь бути представленими на кону франківців, який пам¢ятає і пишається іменами Наталії Ужвій, Амвросія Бучми, Поліни Нятко, Юрія Шумського, Мар¢яна Крушельницького, Ольги Кусенко, Аркадія Гашинського, Віктора Цимбаліста, Нонни Копержинської, і багатьох, багатьох акторів, які впродовж десятиліть творили театр.

Історія Молодого (а на час його заснування - Молодіжного) нараховує 35 років. Перший театральний сезон театр відкрив 26 квітня 1980 року прем’єрою вистави “... З весною я до тебе повернусь!”. Очолив його Олександр Заболотний. Таким чином 26 квітня 1980 року, після досить жорсткого конкурсу, до театру було зараховано 26 акторів. Дата першого збору трупи 14 грудня 1979 року вважається Днем народження театру. Після прем’єри, стало зрозуміло всім – театр народився. А після прем’єри вистави “За двома зайцями” режисера Віктора Шулакова на ранок - театр, актори і режисер – прокинулись знаменитими. Саме в цей час запалала яскрава зірка таланту Тамари Яценко. Це вистава-легенда Молодого театру, вистава, яку називають “візитною карткою”. Вже перші вистави виявили широкий діапазон творчих можливостей колективу. Театр здобув визнання яскравою, незвичною формою художнього вирішення театрального дійства, гостротою проблем, свіжістю поглядів на життя і мистецтво. За період існування Молодого театру, в ньому працювали талановиті режисери: Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Лесь Танюк, Володимир Оглоблін, Віктор Шулаков, Валентин Козьменко-Делінде, Валерій Більченко, Марк Нестантінер, Дмитро Богомазов, Віталій Малахов, Дмитро Лазорко...Вистави, які випускались в Молодіжному, одразу ж щільно вписувались в історію українського театру.

Андріївський узвіз... Серце Києва, де вирує мистецьке життя міста, пульсує історія минулих сторіч. Тут можна розмовляти з тінню Шекспіра, тут вітає дух Воланда і його безсмертного автора - Михаїла Булгакова... Гуляєш Андріївським - і втрачаєш відчуття часу. Він був свідком багатьох подій: по ньому котили бога Перуна до Дніпра, босими ногами ходили наші пращури з Княжого граду на Поділ; Андріївський узвіз пам'ятає кроки Лесі Українки, Растреллі, Врубеля, він прислухався до голосів Віктора Некрасова, Григора Тютюнника, заворожувався музикою Ліста, Шопена, чув спів Козловського, пісні Леонтовича, музику Лисенка. Колись давно, на початку XIX сторіччя, в будинку на Андріївському узвозі, 20-Б, що належав купцю, меценату Івану Шатрову, діяв домашній театр. Тут проводилися музичні вечори, гралися драматичні вистави, бували відомі діячі культури, представники аристократичних родин, промисловці, меценати, політики. Тепер ця розкішно прикрашена історична будівля, пам'ятник архітектури XIX століття, - головне приміщення театру. Після реконструкції, виконаної Київською міською державною адміністрацією, Головним управлінням культури і мистецтв Києва, у цьому будинку відкрилася Театральна вітальня, в якій проходять вистави діючого репертуару, зустрічі з глядачами, працює адміністрація театру. У 2012 році планується завершити будівництво нового, сучасного, створеного за оригінальним проектом театрального комплексу "Київський театр на Подолі", яке триває вже 20 років.