«Зоологічний сад – це найцінніше з усіх засновництв Київського Товариства Любителів Природи, його треба оберігати і прагнути до його розвитку»
(із звіту Товариства за 1910 рік)
«Зоологический сад не прихоть, не забава, не праздная затея праздных людей; зоологический сад – одно из необходимых ученообразовательных учреждений»
(из «Каталога Киевского зоологического сада за 1911 год» Э. Шарлеманя)
Київський зоологічний парк - це унікальний об’єкт, який було створено за ініціативою професорів Університету Святого Володимира та політехнічного інституту, викладачів гімназій, лікарів, громадських діячів і багатьох любителів живої природи, які були членами Київського товариства любителів природи (КТЛП).
Офіційним часом заснування зоопарку і початком його діяльності визнано 21 березня 1909 року, коли він отримав дозволи на оренду території для розміщення в ботанічному саду Університету св. Володимира та на збирання коштів для утримання тварин.
У травні 1909 року віце-губернатор М. М. Чихачов, у відповідь на клопотання, погодився встановити біля входу в звіринець у ботанічному саду «ящик для збору грошей на користь Товариства на утримання звірів та птахів, що знаходяться у звіринці». Після збору грошей на кінець 1909 року колекція зросла і налічувала вже 115 видів хребетних тварин загальною кількістю 398 екземплярів.
Від перших днів свого існування зоопарк утримувався за благодійні кошти від приватних осіб та меценатів. Колекція поповнювалася здебільшого за рахунок диких тварин, від яких відмовлялись власники та за рахунок подарунків. Серед меценатів були відомий підприємець О. Терещенко, цар Микола ІІ, власник заповідника Асканія-Нова Ф.Фальц-Фейн, архітектор В. Городецький, художник С. Святославський, графиня М. Броцька та інші.
У 1910 році правління Університету майже вдвічі збільшило відведену зоологічному саду ділянку і відтоді у розпорядженні Київського Товариства Любителів Природи було вже півтора гектари.
В зв’язку з тим, що на утримання зоосаду необхідно було виділяти все більше коштів, оскільки збільшувалась колекція тварин, то міська влада з самого початку підтримувала зоопарк і двічі на рік виділяла субсидії – 1000 та 1500 царських рублів, хоч цього було і замало.
16 травня 1912 р. міська адміністрація виділила під розвиток зоопарку нове, більш придатне місце площею 16 десятин землі (23,2 га) в передмісті Шулявка напроти будівель Київського політехнічного інституту. Рельєф цієї місцевості був не придатний для будівництва житла, але найкраще підходив для розбудови території зоосаду. Складність рельєфу вдалося раціонально і вдало використати. У ярах викопали ставки для водоплавних птахів, на верхній території побудували загони, вольєри та клітки.
Офіційне новосілля відбулося у квітні 1914 року, але подальшому розвитку зоопарку завадила Перша світова війна, а потім і громадянська війна. Незважаючи на величезні труднощі, ентузіастам вдалося зберегти колекцію тварин і все створене в зоопарку до кінця військових дій, які відбувалися на території країни на початку ХХ століття.
У 1919 році зоопарк переходить у власність новоствореної держави і отримує статус «Київський зоологічний парк». Першим офіційнім директором було призначено секретаря Київського Товариства Любителів Природі, одного з ініціаторів створення зоосаду Венантія Андрійо-вича Бурдзинського (див. фото).
У двадцятих роках минулого століття починається справжній розквіт зоопарку. Колекція поповнюється рідкісними тваринами, у зоопарку ведеться наукова робота. В 1935 році за зоопарком нарешті закріплюють усю територію та огороджують її парканом; починають будувати слоновник та приміщення для мавп. Старі вольєри розширюють, поліпшують водопостачання і виділяють зоопарку велику сінокісну ділянку. У зоопарку працює ветеринарна лікарня з кількома лабораторіями та відділеннями, ветеринарна аптека, палата попередніх лікувальних процедур та показова кузня.
Передвоєнні роки були для зоопарку дуже успішними.
Фашистська окупація Києва скінчилася для зоопарку майже повним вивезенням тварин в Німеччину та руйнуванням.
Одразу після звільнення Києва від німецьких окупантів з листопада 1943 року Київський зоологічний парк було нашвидку відремонтовано колективом зоопарку, і вже 10 квітня 1944 року він знову відкрився для відвідувачів.
У 1966 році почалася довгострокова реконструкція зоопарку. Було збудовано новий центральний вхід з приміщеннями для кас і екскурсійного бюро та котельню, що забезпечила зоопарк теплом і гарячою водою. У грудні 1970 року закінчено будівництво сучасного павільйону для утримання птахів площею 2400 м2. У 1972 року було відкрито акватераріум, у 1976 році побудовано комплекс для утримання приматів площею 2700 м2, а у травні 1982 року відкрито «Острів звірів».
У 1983 році постановою Ради Міністрів УРСР Київському зоопарку було надано статус Державного зоологічного парку і включено у мережу територій і об'єктів природно-заповідного фонду. В зоопарку активно формувалася експозиція з рідкісних і екзотичних видів тварин. Під керівництвом директора Сапьолкіна В.П., який працював у зоопарку більше 20 років до 1992 року, зоопарк розвивався та став одним з найкращих на території СРСР, у ньому велася значна практична і наукова робота по вивченню тварин та розробці методик їх розведення.
Роки так званого перехідного періоду з 1992 по 1997 були вкрай тяжкими по наслідках для колекції та колективу зоопарку.
Починаючи з 1998 року, у зоопарку відбувалися як позитивні, так і негативні зміни в керівництві, структурі, матеріально-технічній базі, що впливали на стан та подальший розвиток Київського зоологічного парку.
