Отзывы об Театры

Варто піднятися від Хрещатика старовинною вулицею Городецького, і ви потрапите в одну з найзатишніших частин Києва – на площу ім. Івана Франка, в центрі якої легко підноситься в небо блакитно-біла будівля. Пам'ятка архітектури, що налічує понад 100 років, створена видатними зодчими І. Шлейфером та Л. Гінзбургом. Відкриття першого сезону театру “Соловцов” (таку назву дістала споруда від імені антрепринера, режисера і актора М.М. Соловцова) відбулося 11 жовтня 1898 року. І з цього часу дух істинної творчості не залишає його. Неможливо навіть перелічити митців, що “намолили” цей храм мистецтва, кожне ім¢я – театральна легенда. Подібними легендами овіяна й історія Національного академічного драматичного театру ім. Іван Франка, який з 1926 року оселився за цією адресою. Непростими, проте сповненими мистецьких шукань були роки становлення колективу, що розпочав свою діяльність 1920 року у Вінниці. Очолив його видатний український режисер, театральний діяч, актор Гнат Петрович Юра, який керував ним з 1920 по 1964 рр. Завдяки його енергії рок за роком створювалась Академія сценічного мистецтва. Відточували майстерність режисери: Василь Василько, Борис Глаголін, Кость Кошевський, Бенедикт Норд, Мар’ян Крушельницький, Юхим Брилль, Борис Балабан, Дмитро Алексідзе, Володимир Оглоблін. Тут творили сценографи: Анатолій Петрицький, Матвій Драк, Вадим Меллер, Борис Ердман, Моріс Уманський, Данило Лідер. Зараз головним художником театру є учень Лідера, Андрій Александрович-Дочевський. Зі сцени звучала музика Михайла Вериківського, Платона Майбороди, Ігоря Поклада. Сьогодні ми співпрацюємо із Сергієм Бідусенком, Юрієм Шевченком, Володимиром Бистряковим. Українська мистецька еліта: драматурги, сценографи, режисери, вважали й вважають за честь бути представленими на кону франківців, який пам¢ятає і пишається іменами Наталії Ужвій, Амвросія Бучми, Поліни Нятко, Юрія Шумського, Мар¢яна Крушельницького, Ольги Кусенко, Аркадія Гашинського, Віктора Цимбаліста, Нонни Копержинської, і багатьох, багатьох акторів, які впродовж десятиліть творили театр.

Історія Молодого (а на час його заснування - Молодіжного) нараховує 35 років. Перший театральний сезон театр відкрив 26 квітня 1980 року прем’єрою вистави “... З весною я до тебе повернусь!”. Очолив його Олександр Заболотний. Таким чином 26 квітня 1980 року, після досить жорсткого конкурсу, до театру було зараховано 26 акторів. Дата першого збору трупи 14 грудня 1979 року вважається Днем народження театру. Після прем’єри, стало зрозуміло всім – театр народився. А після прем’єри вистави “За двома зайцями” режисера Віктора Шулакова на ранок - театр, актори і режисер – прокинулись знаменитими. Саме в цей час запалала яскрава зірка таланту Тамари Яценко. Це вистава-легенда Молодого театру, вистава, яку називають “візитною карткою”. Вже перші вистави виявили широкий діапазон творчих можливостей колективу. Театр здобув визнання яскравою, незвичною формою художнього вирішення театрального дійства, гостротою проблем, свіжістю поглядів на життя і мистецтво. За період існування Молодого театру, в ньому працювали талановиті режисери: Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Лесь Танюк, Володимир Оглоблін, Віктор Шулаков, Валентин Козьменко-Делінде, Валерій Більченко, Марк Нестантінер, Дмитро Богомазов, Віталій Малахов, Дмитро Лазорко...Вистави, які випускались в Молодіжному, одразу ж щільно вписувались в історію українського театру.

Андріївський узвіз... Серце Києва, де вирує мистецьке життя міста, пульсує історія минулих сторіч. Тут можна розмовляти з тінню Шекспіра, тут вітає дух Воланда і його безсмертного автора - Михаїла Булгакова... Гуляєш Андріївським - і втрачаєш відчуття часу. Він був свідком багатьох подій: по ньому котили бога Перуна до Дніпра, босими ногами ходили наші пращури з Княжого граду на Поділ; Андріївський узвіз пам'ятає кроки Лесі Українки, Растреллі, Врубеля, він прислухався до голосів Віктора Некрасова, Григора Тютюнника, заворожувався музикою Ліста, Шопена, чув спів Козловського, пісні Леонтовича, музику Лисенка. Колись давно, на початку XIX сторіччя, в будинку на Андріївському узвозі, 20-Б, що належав купцю, меценату Івану Шатрову, діяв домашній театр. Тут проводилися музичні вечори, гралися драматичні вистави, бували відомі діячі культури, представники аристократичних родин, промисловці, меценати, політики. Тепер ця розкішно прикрашена історична будівля, пам'ятник архітектури XIX століття, - головне приміщення театру. Після реконструкції, виконаної Київською міською державною адміністрацією, Головним управлінням культури і мистецтв Києва, у цьому будинку відкрилася Театральна вітальня, в якій проходять вистави діючого репертуару, зустрічі з глядачами, працює адміністрація театру. У 2012 році планується завершити будівництво нового, сучасного, створеного за оригінальним проектом театрального комплексу "Київський театр на Подолі", яке триває вже 20 років.

В Днепре есть уникальный и неповторимый театр – театр одного актера "Крик". В нем актером и режиссером, сценаристом и гримером, художником и костюмером, музыкальным редактором и сценографом является один человек – заслуженный артист Украины, лауреат многочисленных премий Михаил Мельник. Театр является единственным таким не только в Украине, но и во всей Европе. Более 20 лет он не теряет интереса среди зрителей, а постановки собирают полный зал. Ведь здесь зрители вникают в неповторимую атмосферу, получают уникальные эмоции и эстетическое удовольствие. Где найти: улица Михаила Грушевского, 1.

«Театр 19» — харьковский негосударственный профессиональный театр, один из востребованных и современных театров города Харькова и Украины. Был основан 19 июня 2000 года группой студентов режиссерского и актерского факультетов Харьковского государственного университета искусств имени И. П. Котляревского. В том же 2000 году заявил о себе, как профессиональный коллектив. Был выпущен первый спектакль «Эмигранты» по пьесе С. Мрожека. В 2002 театр впервые играет спектакль на сцене Харьковского Дома актёра, который стал истинным домом для нового театра. А в 2002 спектакль театра «Павел I» становится призёром Всеукраинского Фестиваля современного искусства «Культурные герои XXI века» в Киеве. Спектакль получает высокую оценку театральных критиков и деятелей. После этого получает своё название «Театр 19» и свою сцену под крышей Харьковского Дома Актёра.