Театр для детей и юношества - резиденция настоящей сказки и невероятных чудес. Место, где Вы увидите любимых с детства героев и окажетесь в фантастическом, приключенческом мире. Три десятка различных по стилю и жанру спектаклей, для детей и взрослых. Каждый получит в подарок удивительные впечатления, ведь в репертуаре спектакли для детей, для семейного просмотра и отдельно - для взрослых.
Історія Молодого (а на час його заснування - Молодіжного) нараховує 35 років. Перший театральний сезон театр відкрив 26 квітня 1980 року прем’єрою вистави “... З весною я до тебе повернусь!”. Очолив його Олександр Заболотний. Таким чином 26 квітня 1980 року, після досить жорсткого конкурсу, до театру було зараховано 26 акторів. Дата першого збору трупи 14 грудня 1979 року вважається Днем народження театру. Після прем’єри, стало зрозуміло всім – театр народився. А після прем’єри вистави “За двома зайцями” режисера Віктора Шулакова на ранок - театр, актори і режисер – прокинулись знаменитими. Саме в цей час запалала яскрава зірка таланту Тамари Яценко. Це вистава-легенда Молодого театру, вистава, яку називають “візитною карткою”.
Вже перші вистави виявили широкий діапазон творчих можливостей колективу. Театр здобув визнання яскравою, незвичною формою художнього вирішення театрального дійства, гостротою проблем, свіжістю поглядів на життя і мистецтво. За період існування Молодого театру, в ньому працювали талановиті режисери: Олександр Заболотний, Микола Мерзлікін, Лесь Танюк, Володимир Оглоблін, Віктор Шулаков, Валентин Козьменко-Делінде, Валерій Більченко, Марк Нестантінер, Дмитро Богомазов, Віталій Малахов, Дмитро Лазорко...Вистави, які випускались в Молодіжному, одразу ж щільно вписувались в історію українського театру.
Андріївський узвіз...
Серце Києва, де вирує мистецьке життя міста, пульсує історія минулих сторіч.
Тут можна розмовляти з тінню Шекспіра, тут вітає дух Воланда і його безсмертного автора - Михаїла Булгакова...
Гуляєш Андріївським - і втрачаєш відчуття часу.
Він був свідком багатьох подій: по ньому котили бога Перуна до Дніпра, босими ногами ходили наші пращури з Княжого граду на Поділ; Андріївський узвіз пам'ятає кроки Лесі Українки, Растреллі, Врубеля, він прислухався до голосів Віктора Некрасова, Григора Тютюнника, заворожувався музикою Ліста, Шопена, чув спів Козловського, пісні Леонтовича, музику Лисенка.
Колись давно, на початку XIX сторіччя, в будинку на Андріївському узвозі, 20-Б, що належав купцю, меценату Івану Шатрову, діяв домашній театр. Тут проводилися музичні вечори, гралися драматичні вистави, бували відомі діячі культури, представники аристократичних родин, промисловці, меценати, політики. Тепер ця розкішно прикрашена історична будівля, пам'ятник архітектури XIX століття, - головне приміщення театру. Після реконструкції, виконаної Київською міською державною адміністрацією, Головним управлінням культури і мистецтв Києва, у цьому будинку відкрилася Театральна вітальня, в якій проходять вистави діючого репертуару, зустрічі з глядачами, працює адміністрація театру.
У 2012 році планується завершити будівництво нового, сучасного, створеного за оригінальним проектом театрального комплексу "Київський театр на Подолі", яке триває вже 20 років.
Киевский государственный академический театр кукол — самый старый театр кукол Украины, основан 27 октября 1927 года при Киевском театре для детей им. И.Франка (теперешний Театр юного зрителя на Липках) по инициативе народного артиста Украины А. И. Соломарского и И. С. Деевой. Первый театральный сезон был открыт двумя спектаклями — «Древний петрушка» — традиционная народная кукольная комедия в литературной обработке М. Козловского и «Музыканты» по Л. Глибову в инсценизации П. Щербатинского.
Первыми в истории театра актёрами были Ф. Андриевская, М. Козловский, О. Михайлов, И. Зализняк, А. Вишневская, Т. Васнецова, Г. Сорока, Я. Жовинский.
30 октября 2002 года Решением Коллегии Министерства культуры и искусств Украины за весомый вклад в развитие украинского театрального искусства Киевскому государственному театру кукол присвоен статус академического театра.
Русскому театру в Одессе в 2010 году исполнилось 135 лет. Его история началась в изящном и благородном XIX столетии, продолжилась в суровом и стремительном ХХ веке. И вот – уже позади первое десятилетие ХХI века. Театр живёт, хранит старые традиции и создаёт новые, которые, как хочется верить, оценят потомки, - те, кто сменит нас на этих прославленных подмостках.
Мы можем сколь угодно много говорить о том, какой у нас прекрасный театр. Но к чему лишние слова, если самый объективный критерий оценки нашей работы – заполняемость зала. Сегодня наш зал почти всегда заполнен до отказа, причём не только на «кассовых» современных пьесах, но и на постановках классики. Его заполняете Вы. Ведь мы не работаем для себя – мы работаем для Вас. И наша высшая награда – Ваши аплодисменты.
Театральная лаборатория “Театр на Чайной” основана в 2010 году силами выпускников Одесского Театрального Лицея. В первые же месяцы существования театра труппу пополнили молодые актёры и режиссёры из Одессы и Киева. Самые юные члены нашего коллектива - это выпускники студии "Театра на Чайной".
Мы - студия, лаборатория, театр. Мы учимся, ищем, мы хотим с Вами разговаривать.
На данный момент театр находится лишь в процессе создания своего собственного метода и языка, понятного современному и будущему зрителю.
Для нас театр - это живое общение, это то, когда мы с вами вместе, а не каждый сам по себе.
Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька — один з провідних театрів країни. Любов та повагу публіки та критиків викликає яскравий акторський ансамбль та неординарний репертуар, в якому наразі представлені 26 спектаклів: від вистав за українськими класичними п’єсами («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «За двома зайцями» М. Старицького) до постановок сучасної драматургії («Сімейні сцени» Г. Яблонської, «Два ангели» В. Шендеровича). З незмінним успіхом йдуть вистави режисерів «нової хвилі» українського театру: Дмитра Богомазова, Владислава Троїцького, Юрія Одинокого. За виставу Одеського українського театру «Гамлет» режисер Дмитро Богомазов у 2012 році отримав найвищу нагороду в галузі культури і мистецтва — Національну премію України імені Тараса Шевченка.